Стандарти базового анестезіологічного моніторингу

Комітет походження: стандарти та параметри практики (затверджено Палатою представників ASA 21 жовтня 1986 р., Востаннє змінено 20 жовтня 2010 р. Та востаннє підтверджено 28 жовтня 2015 р.)

Ці стандарти поширюються на всю анестезіологічну допомогу, хоча в екстрених обставинах пріоритет мають відповідні заходи життєзабезпечення. Ці стандарти можуть бути перевищені в будь -який час на підставі рішення відповідального анестезіолога. Вони покликані заохочувати якісний догляд за пацієнтами, але їх спостереження не може гарантувати жодного конкретного результату пацієнта. Час від часу вони підлягають перегляду, що виправдано еволюцією технологій та практики. Вони застосовуються до всіх засобів загальної анестезії, регіональних анестетиків та догляду за анестезією під контролем. Цей набір стандартів стосується лише питання базового моніторингу анестезії, який є одним із компонентів анестезіологічної допомоги. За певних рідкісних або незвичайних обставин, 1) деякі з цих методів моніторингу можуть бути клінічно недоцільними, і 2) належне використання описаних методів моніторингу може не виявити неприємних клінічних подій. Короткі перерви постійного † моніторингу можуть бути неминучими. Ці стандарти не призначені для догляду за акушерськими пацієнтами під час пологів або для знеболення.

1. СТАНДАРТ І
Кваліфікований анестезіологічний персонал повинен бути присутнім у приміщенні під час проведення всіх загальних анестетиків, регіональних анестетиків та під наглядом анестезіологічної допомоги.
1.1 Мета -
Через швидкі зміни стану пацієнта під час анестезії кваліфікований анестезіологічний персонал повинен бути постійно присутнім для спостереження за пацієнтом та надання анестезіологічної допомоги. Якщо існує пряма відома небезпека, наприклад, радіація, для наркозу
персоналу, якому може знадобитися періодичне дистанційне спостереження за пацієнтом, необхідно передбачити певні умови для спостереження за пацієнтом. Якщо екстрена ситуація вимагає тимчасової відсутності особи, яка в першу чергу відповідає за анестетик,
найкраще судження анестезіолога буде застосовано при порівнянні невідкладної допомоги із станом пацієнта під наркозом та при виборі особи, яка залишиться відповідальною за анестетик під час тимчасової відсутності.

2. СТАНДАРТ II
Під час усіх анестетиків пацієнт повинен постійно оцінювати оксигенацію, вентиляцію, циркуляцію та температуру.
2.1 Оксигенація -
2.1.1 Мета -
Забезпечити достатню концентрацію кисню у вдихуваному газі та крові під час усіх анестетиків.
2.2 Методи -
2.2.1 Газ, що надихається: Під час кожного введення загальної анестезії за допомогою анестезіологічного апарату концентрацію кисню в дихальній системі пацієнта слід вимірювати кисневим аналізатором з використанням сигналу межі низької концентрації кисню.*
2.2.2 Оксигенація крові: Під час усіх анестетиків слід застосовувати кількісний метод оцінки оксигенації, такий як пульсова оксиметрія.* Коли використовується пульсоксиметр, тон пульсу зі змінною висотою та тривога нижнього порогу повинні бути чутними для анестезіолога або Персонал бригади анестезіологічної допомоги.* Для оцінки кольору необхідне достатнє освітлення та опромінення пацієнта.*

3. ВЕНТИЛЯЦІЯ
3.1 Мета - Забезпечити належну вентиляцію пацієнта під час усіх анестетиків.
3.2 Методи -
3.2.1 У кожного пацієнта, який отримує загальну анестезію, необхідно постійно перевіряти адекватність вентиляції. Якісні клінічні ознаки, такі як екскурсія грудної клітки, спостереження за резервуарним дихальним мішком та аускультація дихальних звуків, є корисними. Необхідно проводити постійний моніторинг наявності вуглекислого газу з вичерпаним терміном придатності, якщо це не визнано недійсним за характером пацієнта, процедури або обладнання.
Настійно рекомендується кількісний моніторинг обсягу вичерпаного газу.*
3.2.2 Коли вставляється ендотрахеальна трубка або гортанна маска, її правильне розташування має бути перевірене клінічною оцінкою та ідентифікацією вуглекислого газу у газі, що вичерпався. Постійний аналіз кінцевого припливу вуглекислого газу, який використовується з моменту встановлення ендотрахеальної трубки/маски для гортані, до екстубації/видалення або ініціювання перенесення до місця післяопераційного догляду, повинен проводитися за допомогою кількісного методу, такого як капнографія, капнометрія або мас-спектроскопія. *
Якщо використовується капнографія або капнометрія, сигнал про кінець припливного CO2 повинен бути чутним для анестезіолога або персоналу бригади анестезіолога.*
3.2.3 Коли вентиляція управляється механічним вентилятором, у постійному використанні має бути пристрій, здатний виявляти відключення компонентів дихальної системи. Пристрій повинен подавати звуковий сигнал при перевищенні порогового значення тривоги.
3.2.4 Під час регіональної анестезії (без седації) або місцевої анестезії (без седації) адекватність вентиляції слід оцінювати шляхом постійного спостереження за якісними клінічними ознаками. Під час помірного або глибокого заспокоєння адекватність вентиляції слід оцінювати шляхом постійного спостереження за якісними клінічними ознаками та моніторингу наявності видихленого вуглекислого газу, якщо це не виключається або не визнається недійсним за характером пацієнта, процедури чи обладнання.

4. ОБХІД
4.1 Мета - Забезпечити адекватність функції кровообігу пацієнта під час усіх анестетиків.
4.2 Методи -
4.2.1 Кожному пацієнту, який отримує анестезію, слід постійно показувати електрокардіограму від початку анестезії до підготовки до виходу з місця анестезії.*
4.2.2 Кожному пацієнту, який отримує анестезію, необхідно щонайменше кожні п'ять хвилин визначати та оцінювати артеріальний артеріальний тиск та частоту серцевих скорочень.*
4.2.3 Кожен пацієнт, який отримує загальний наркоз, повинен, окрім вищезазначеного, функцію кровообігу постійно оцінювати принаймні одним із наступних: пальпація пульсу, аускультація серцевих тонів, моніторинг відстеження внутрішньоартеріального тиску, периферичне УЗД моніторинг пульсу, або пульс
плетизмографія або оксиметрія.

5. ТЕМПЕРАТУРА ТІЛА
5.1 Мета - Допомагати підтримувати належну температуру тіла під час усіх анестетиків.
5.2 Методи - Кожен пацієнт, який отримує анестезію, повинен контролювати температуру, коли передбачаються, очікуються або підозрюються клінічно значущі зміни температури тіла.
† Зверніть увагу, що "безперервний" визначається як "регулярно і часто повторюваний у постійній швидкій послідовності", тоді як "безперервний" означає "тривалий без будь -яких перерв у будь -який час".
* За пом'якшуючих обставин відповідальний анестезіолог може відмовитися від вимог, позначених зірочкою (*); рекомендується, коли це буде зроблено, це повинно бути зазначено (включаючи причини) у примітці до медичної картки пацієнта.

 


Час публікації: 27.07.21